The President, or at least one third of the constitutional membership of the Verkhovna Rada; citizens do not hold the right themselves; no number of signatures is required
Adopted when the Rada first approves it by a majority of its constitutional membership and then, at its next regular session, by at least two thirds (Art. 155)
Sections I, III and XIII: put forward by the President or two thirds of the Rada, adopted by two thirds and approved by an all-Ukrainian referendum (Art. 156)
The Verkhovna Rada decides under Articles 155 and 156.
No amendment that abolishes or restricts human and civil rights and freedoms or aims at ending Ukraine's independence or violating its territorial integrity; and none under martial law or a state of emergency (Art. 157)
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні
державними справами, у всеукраїнському та місцевих
референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів
державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної
служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї
Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї
і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення
яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи
місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися
судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки
та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи
злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і
свобод інших людей.
Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи
Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів
державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і
службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і
дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї
інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному
законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися
об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до
закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може
бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної
необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за
умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним
відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного
чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за
рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених
законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам,
свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати
екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка
не заборонена законом.
Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових
осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування
обмежується законом.
Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій
діяльності. Не допускаються зловживання монопольним
становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та
недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються
законом.
Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за
якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє
діяльності громадських організацій споживачів.
Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість
Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість
заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку
вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами
права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та
роду трудової діяльності, реалізовує програми професійнотехнічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно
до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається
примусовою працею військова або альтернативна (невійськова)
служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за
вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про
воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на
заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для
їхнього здоров'я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю
захищається законом.
Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту
Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту
своїх економічних і соціальних інтересів.
Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з
урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки,
охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у
страйку.
Заборона страйку можлива лише на підставі закону.
Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Це право забезпечується наданням днів щотижневого
відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки,
встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і
виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість
відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові
дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються
законом.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що
включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або
тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття
з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших
випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян,
підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших
джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних,
комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є
основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,
не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови,
Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови,
за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло,
придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло
надається державою та органами місцевого самоврядування
безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на
підставі закону за рішенням суду.
Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну
Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну
допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням
відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і
оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх
громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних
закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно;
існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава
сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту,
забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я
Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я
довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права
шкоди.
Кожному гарантується право вільного доступу до інформації
про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів
побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не
може бути засекречена.
Стаття 51. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Стаття 51. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних
батьків.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються
державою.
Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження,
Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження,
а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація
переслідуються за законом.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування, покладається на державу. Держава
заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Стаття 53. Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної,
повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в
державних і комунальних навчальних закладах; розвиток
дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійнотехнічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання;
надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в
державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній
основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно
до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на
вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних
закладах або через національні культурні товариства.
Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної,
художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної
власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних
інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної
діяльності.
Кожний громадянин має право на результати своєї
інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати
або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими
законом.
Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових
зв'язків України зі світовим співтовариством.
Культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших
об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для
повернення в Україну культурних цінностей народу, які
знаходяться за її межами.
Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина
захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій
чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожному гарантується право звернутись із конституційною
скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених
цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.
(Статтю 55 доповнено новою частиною згідно з Законом
Кожен має право після використання всіх національних засобів
юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до
відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних
органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є
Україна.
(Частина п’ята статті 55 зі змінами, внесеними згідно з
Кожен має право будь-якими не забороненими законом
засобами захищати свої права і свободи від порушень і
протиправних посягань.
Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок
Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок
держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та
моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні
ними своїх повноважень.
Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і
Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і
обов'язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і
обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у
порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і
обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку,
встановленому законом, є нечинними.
Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають
Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або
скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не
визнавалися законом як правопорушення.
Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу.
Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу.
У випадках, передбачених законом, ця допомога надається
безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
(Частина перша статті 59 зі змінами, внесеними згідно з
(Частина друга статті 59 виключена згідно з Законом
Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні
Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні
розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи
наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до
Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до
юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме
правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний
характер.
Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину
Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину
і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не
буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним
вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні
злочину.
Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних
незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо
доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У разі скасування вироку суду як неправосудного держава
відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним
засудженням.
Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати
Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати
показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких
родичів, коло яких визначається законом.
Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на
захист.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина,
за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком
суду.
Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і
громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,
передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть
встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням
строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і
свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55,
56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної
Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної
цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком
громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Стаття 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в
Стаття 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в
порядку і розмірах, встановлених законом.
Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за
місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за
минулий рік у порядку, встановленому законом.
Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися
Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і
свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають
Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають
громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти
років.
Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом
недієздатними.
Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів
Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів
місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі
загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного
голосування.
Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається
Верховною Радою України або Президентом України відповідно до
їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.
Всеукраїнський референдум проголошується за народною
ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян
України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо
призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах
областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.