The President, or at least one third of the constitutional membership of the Verkhovna Rada; citizens do not hold the right themselves; no number of signatures is required
Adopted when the Rada first approves it by a majority of its constitutional membership and then, at its next regular session, by at least two thirds (Art. 155)
Sections I, III and XIII: put forward by the President or two thirds of the Rada, adopted by two thirds and approved by an all-Ukrainian referendum (Art. 156)
The Verkhovna Rada decides under Articles 155 and 156.
No amendment that abolishes or restricts human and civil rights and freedoms or aims at ending Ukraine's independence or violating its territorial integrity; and none under martial law or a state of emergency (Art. 157)
Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять
Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять
Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віцепрем'єр-міністри, міністри.
Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою
України за поданням Президента України.
Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра
України вносить Президент України за пропозицією коаліції
депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої
відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської
фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради України.
Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України
призначаються Верховною Радою України за поданням Президента
України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються
Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів
України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету
Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
(Стаття 114 в редакції Закону України від 21 лютого 2014
року № 742–VII)
Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження
Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження
перед новообраною Верховною Радою України.
Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів
України мають право заявити Верховній Раді України про свою
відставку.
Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною
Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України
мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів
України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює
формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в
порядку, що визначені цією Конституцією.
Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед
новообраною Верховною Радою України або відставку якого
прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої
повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету
Міністрів України.
(Стаття 115 в редакції Закону України від 21 лютого 2014
року № 742–VII)
Стаття 116. Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну
самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої
політики держави, виконання Конституції і законів України, актів
Президента України;
11) забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на
набуття повноправного членства України в Європейському Союзі
та в Організації Північноатлантичного договору;
(Статтю 116 доповнено пунктом 11 згідно з Законом України
від 7 лютого 2019 року №2680–VIII)
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і
громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та
податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості
населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони
природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми
економічного, науково-технічного, соціального і культурного
розвитку України;
5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;
здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до
закону;
6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і
забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України
Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт
про його виконання;
7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і
національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі
злочинністю;
8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної
діяльності України, митної справи;
9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів
виконавчої влади;
91) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в
межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої
влади;
(Статтю 116 доповнено пунктом 91 згідно з Законом України
від 21 лютого 2014 року № 742–VII)
92) призначає на посади та звільняє з посад за поданням
Прем'єр-міністра України керівників центральних органів
виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів
України;
(Статтю 116 доповнено пунктом 92 згідно з Законом України
від 21 лютого 2014 року № 742–VII)
10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та
законами України.
(Пункт 10 статті 116 в редакції Закону України від 21 лютого
2014 року № 742–VII)
Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї
Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї
компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими
до виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах
Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах
Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та
Севастополі визначаються окремими законами України.
Склад місцевих державних адміністрацій формують голови
місцевих державних адміністрацій.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на
посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням
Кабінету Міністрів України.
Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх
повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом
Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої
влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам
у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи
обласними радами.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні
органам виконавчої влади вищого рівня.
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що
суперечать Конституції та законам України, іншим актам
законодавства України, можуть бути відповідно до закону
скасовані Президентом України або головою місцевої державної
адміністрації вищого рівня.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові
відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого
Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної
адміністрації висловили дві третини депутатів від складу
відповідної ради, Президент України приймає рішення про
відставку голови місцевої державної адміністрації.
Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповідній
Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповідній
території забезпечують:
1) виконання Конституції та законів України, актів Президента
України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої
влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод
громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціальноекономічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля,
а в місцях компактного проживання корінних народів і
національних меншин – також програм їх національно-культурного
розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних
бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих
відповідними радами повноважень.
Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники
Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники
центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права
суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім
викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час),
входити до складу керівного органу чи наглядової ради
підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
(Частина перша статті 120 в редакції Закону України від
21 лютого 2014 року № 742–VII)
Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України, інших центральних та місцевих органів
виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
(Розділ VII "ПРОКУРАТУРА" виключено згідно з Законом
Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій
іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір
та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом
випадках суди розглядають також інші справи.
Законом може бути визначений обов’язковий досудовий
порядок урегулювання спору.
Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через
присяжних.
Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного
кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом
Міжнародного кримінального суду (частина шоста статті 124
набирає чинності з 30 червня 2019 року).
(Стаття 124 в редакції Закону України від 2 червня 2016 року
Стаття 125. Судоустрій в Україні будується за принципами
Стаття 125. Судоустрій в Україні будується за принципами
територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом,
проект якого вносить до Верховної Ради України Президент
України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою
Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди.
З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері
публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
(Стаття 125 в редакції Закону України від 2 червня 2016 року
Стаття 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються
Стаття 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються
Конституцією і законами України.
Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути
затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення
обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під
час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого
злочину.
Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за
ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або
дисциплінарного проступку.
Суддя обіймає посаду безстроково.
Підставами для звільнення судді є:
1) неспроможність виконувати повноваження за станом
здоров’я;
2) порушення суддею вимог щодо несумісності;
3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи
систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом
судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за
власним бажанням;
5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи
реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;
6) порушення обов’язку підтвердити законність джерела
походження майна.
Повноваження судді припиняються у разі:
1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
2) припинення громадянства України або набуття суддею
громадянства іншої держави;
3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді
безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання
недієздатним або обмежено дієздатним;
4) смерті судді;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді
за вчинення ним злочину.
Держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім’ї.
(Стаття 126 в редакції Закону України від 2 червня 2016 року
Стаття 127. Правосуддя здійснюють судді. У визначених
Стаття 127. Правосуддя здійснюють судді. У визначених
законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.
Суддя не може належати до політичних партій, профспілок,
брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати
представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані
посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової,
викладацької чи творчої.
На посаду судді може бути призначений громадянин України,
не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який
має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері
права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та
володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені
додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Для суддів спеціалізованих судів відповідно до закону можуть
бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної
діяльності.
(Стаття 127 в редакції Закону України від 2 червня 2016 року
Стаття 128. Призначення на посаду судді здійснюється
Стаття 128. Призначення на посаду судді здійснюється
Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в
порядку, встановленому законом.
Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім
випадків, визначених законом.
Голову Верховного Суду обирає на посаду та звільняє з посади
шляхом таємного голосування Пленум Верховного Суду в порядку,
встановленому законом.
(Стаття 128 в редакції Закону України від 2 червня 2016 року
Стаття 129. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та
Стаття 129. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та
керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є:
1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і
судом;
2) забезпечення доведеності вини;
3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх
доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;
5) забезпечення обвинуваченому права на захист;
6) гласність судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами;
7) розумні строки розгляду справи судом;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у
визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового
рішення;
9) обов’язковість судового рішення.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів
чи судом присяжних.
За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до
юридичної відповідальності.
(Стаття 129 в редакції Закону України від 2 червня 2016 року
Стаття 1291. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове
Стаття 1291. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове
рішення є обов’язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному
законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
(Конституцію України доповнено статтею 1291 згідно з
Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови
Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови
для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному
бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів
з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про
судоустрій.
(Стаття 130 в редакції Закону України від 2 червня 2016 року
Стаття 1301. Для захисту професійних інтересів суддів та
Стаття 1301. Для захисту професійних інтересів суддів та
вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до
закону діє суддівське самоврядування.
(Конституцію України доповнено статтею 1301 згідно з
Стаття 131. В Україні діє Вища рада правосуддя, яка:
Стаття 131. В Україні діє Вища рада правосуддя, яка:
1) вносить подання про призначення судді на посаду;
2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором
вимог щодо несумісності;
3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про
притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи
прокурора;
4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;
5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під
вартою;
6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від
здійснення правосуддя;
7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів;
8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до
іншого;
9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та
законами України.
Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з
яких десятьох – обирає з’їзд суддів України з числа суддів чи
суддів у відставці, двох – призначає Президент України, двох –
обирає Верховна Рада України, двох – обирає з’їзд адвокатів
України, двох – обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох
– обирає з’їзд представників юридичних вищих навчальних
закладів та наукових установ.
Порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради
правосуддя визначається законом.
Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради
правосуддя за посадою.
Строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради
правосуддя становить чотири роки. Одна й та ж особа не може
обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.
Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних
партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності,
мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані
посади (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати іншу
оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.
Член Вищої ради правосуддя має належати до правничої
професії та відповідати критерію політичної нейтральності.
Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги до члена
Вищої ради правосуддя.
Вища рада правосуддя набуває повноважень за умови обрання
(призначення) щонайменше п’ятнадцяти її членів, серед яких
більшість становлять судді.
Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи
та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх
професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх
дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного
забезпечення судів.
(Стаття 131 в редакції Закону України від 2 червня 2016 року
Стаття 1311. В Україні діє прокуратура, яка здійснює:
Стаття 1311. В Україні діє прокуратура, яка здійснює:
1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
2) організацію і процесуальне керівництво досудовим
розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під
час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими
слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
3) представництво інтересів держави в суді у виключних
випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються
законом.
Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого
призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради
України Президент України.
Строк повноважень Генерального прокурора становить шість
років. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального
прокурора два строки поспіль.
Дострокове звільнення з посади Генерального прокурора
здійснюється виключно у випадках і з підстав, визначених цією
Конституцією та законом.
(Конституцію України доповнено статтею 1311 згідно з
Стаття 1312. Для надання професійної правничої допомоги в
Стаття 1312. Для надання професійної правничої допомоги в
Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення
адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді,
а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в
суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав,
щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також
стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб,
які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
(Конституцію України доповнено статтею 1312 згідно з
Стаття 132. Територіальний устрій України грунтується на
Стаття 132. Територіальний устрій України грунтується на
засадах єдності та цілісності державної території, поєднання
централізації і децентралізації у здійсненні державної влади,
збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з
урахуванням їх історичних, економічних, екологічних,
географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних
традицій.
Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою
Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою
України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони,
міста, райони в містах, селища і села.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим,
Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська,
Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська,
Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська,
Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська,
Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська
області, міста Київ та Севастополь.
Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який
визначається законами України.
Стаття 134. Автономна Республіка Крим є невід'ємною
Стаття 134. Автономна Республіка Крим є невід'ємною
складовою частиною України і в межах повноважень, визначених
Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Стаття 135. Автономна Республіка Крим має Конституцію
Стаття 135. Автономна Республіка Крим має Конституцію
Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада
Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України
не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради
Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної
Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки
Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та
приймаються відповідно до Конституції України, законів України,
актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх
виконання.
Стаття 136. Представницьким органом Автономної Республіки
Стаття 136. Представницьким органом Автономної Республіки
Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, депутати якої
обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права
шляхом таємного голосування. Строк повноважень Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, депутати якої обрані на чергових
виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень
Верховної Ради Автономної Республіки Крим має наслідком
припинення повноважень її депутатів.
(Частина перша статті 136 в редакції Закону України від
21 лютого 2014 року № 742–VII)
Чергові вибори до Верховної Ради Автономної Республіки
Крим відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року
повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
обраної на чергових виборах.
(Статтю 136 доповнено новою частиною згідно з Законом
Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх
повноважень приймає рішення та постанови, які є обов'язковими до
виконання в Автономній Республіці Крим.
Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів
Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної
Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади
Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із
Президентом України.
Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної
Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної
Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами
України, нормативно-правовими актами Верховної Ради
Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її
компетенції.
Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється
судами України.
(Частина шоста статті 136 в редакції Закону України від
2 червня 2016 року № 1401–VIII)
Стаття 137. Автономна Республіка Крим здійснює нормативне
Стаття 137. Автономна Республіка Крим здійснює нормативне
регулювання з питань:
1) сільського господарства і лісів;
2) меліорації і кар'єрів;
3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва;
4) містобудування і житлового господарства;
5) туризму, готельної справи, ярмарків;
6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історикокультурних заповідників;
7) транспорту загального користування, автошляхів,
водопроводів;
8) мисливства, рибальства;
9) санітарної і лікарняної служб.
З мотивів невідповідності нормативно-правових актів
Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України
та законам України Президент України може зупинити дію цих
нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України
щодо їх конституційності.
Стаття 138. До відання Автономної Республіки Крим
належить:
1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії
Автономної Республіки Крим;
2) організація та проведення місцевих референдумів;
3) управління майном, що належить Автономній Республіці
Крим;
4) розроблення, затвердження та виконання бюджету
Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і
бюджетної політики України;
5) розроблення, затвердження та реалізація програм
Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та
культурного розвитку, раціонального природокористування,
охорони довкілля – відповідно до загальнодержавних програм;
6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон
санітарної охорони курортів;
7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної
злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;
8) забезпечення функціонування і розвитку державної та
національних мов і культур в Автономній Республіці Крим;
охорона і використання пам'яток історії;
9) участь у розробленні та реалізації державних програм
повернення депортованих народів;
10) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення
зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці
Крим або в окремих її місцевостях.
Законами України Автономній Республіці Крим можуть бути
делеговані також інші повноваження.
Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної
Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної
громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську
громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і
законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах
Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною
громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так
і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські
ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні
інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та
обласні ради.
Питання організації управління районами в містах належить до
компетенції міських рад.
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою
жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи
самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної
компетенції, фінансів, майна.
Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної,
Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної,
обласної ради входять депутати, які обираються жителями села,
селища, міста, району, області на основі загального, рівного,
прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк
повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради,
депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років.
Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної,
обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів
відповідної ради.
(Частина перша статті 141 в редакції Закону України від 21
лютого 2014 року № 742–VII)
Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого
виборчого права обирають шляхом таємного голосування
відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює
виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк
повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на
чергових виборах, становить п’ять років.
(Частина друга статті 141 в редакції Закону України від
21 лютого 2014 року № 742–VII)
Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних,
обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в
останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради
чи відповідного голови, обраних на чергових виборах.
(Статтю 141 доповнено новою частиною згідно з Законом
Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні
повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації
визначаються законом.
Голова районної та голова обласної ради обираються
відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.
Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого
Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого
самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих
бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також
об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні
районних і обласних рад.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на
договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти
бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного
фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і
установ, створювати для цього відповідні органи і служби.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого
самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок
рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста
Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста
безпосередньо або через утворені ними органи місцевого
самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності;
затверджують програми соціально-економічного та культурного
розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети
відповідних адміністративно-територіальних одиниць і
контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори
відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих
референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють,
реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства,
організації і установи, а також здійснюють контроль за їх
діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені
законом до їхньої компетенції.
Обласні та районні ради затверджують програми соціальноекономічного та культурного розвитку відповідних областей і
районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і
обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету
для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або
для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на
договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних
соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх
виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої
компетенції.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом
окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує
здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів
Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого
бюджету у встановленому законом порядку окремих
загальнодержавних податків, передає органам місцевого
самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними
повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним
органам виконавчої влади.
Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах
Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах
повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є
обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх
невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у
встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Стаття 146. Інші питання організації місцевого
самоврядування, формування, діяльності та відповідальності
органів місцевого самоврядування визначаються законом.
Стаття 147. Конституційний Суд України вирішує питання про
Стаття 147. Конституційний Суд України вирішує питання про
відповідність Конституції України законів України та у
передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює
офіційне тлумачення Конституції України, а також інші
повноваження відповідно до цієї Конституції.
Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на
принципах верховенства права, незалежності, колегіальності,
гласності, обґрунтованості та обов’язковості ухвалених ним рішень
i висновків.
(Стаття 147 в редакції Закону України від 2 червня 2016 року